Кожного вечора я, дивлячись на свого чоловіка, і, слухаючи його аналіз чергових новин з України, мовчки чи шепотом дякую Богу, що наразі мій чоловік тут, зі мною, в безпеці. Щовихідних, спостерігаючи, як він вчиться поводитися зі зброєю (нехай навіть не справжньою) як готується до чергового виїзду на приватні військові навчання, як одягає військову форму, спеціально придбану на випадок «якщо»… я міцно сама себе обіймаю за плечі, аби втихомирити гарячку. Часом, йдучи зі своїм маленьким сином, трапляється побачити чоловіків у військовій формі. «Хто це, мамо, – питає мене малеча. І ще перед тим, як я встигну набрати повітря для відповіді, він говорить – це, як тато, так?»
«Ні, – хочеться мені заперечити, закричати. – Це не «як тато», наш тато не військовий!» Та, натомість, тихо підтверджую: «Так, сонечко, це як тато».
А я сподіваюся, що він туди не потрапить, хоч і як готується. Я би воліла, аби він писав свою дисертацію вічність і був прив’язаний до свого університету, принаймні поки не закінчиться війна. Я сподіваюя, що війна закінчиться до того критичного дня, коли він принесе додому доказ своїх наукових старань і, усміхнушись, покаже квитки до України. Я сподіваюся, що Бог зробить усе, аби мій чоловік не поповнив лави.«Що таке надія для тебе?» – запитала я в подруги
«Хм… ну я рідко задумуюся над такими філософькими речами. Живу мирськими проблемами, – жартує вона. – Але, мабуть, це таке відчуття, поєднане з вірою в те, що все вийде по-моєму, що Бог добрий і зробить так, як я Його прошу, навіть, якщо я дуже грішна і погана. Це щось дуже позитивне і добре, воно додає сили і живе в тобі незалежно від того, як ти зараз думаєш, чи що відбувається»«Що таке надія?» – запитала я в друга.
«Перший та останній притулок: це джерело сил, до якого звертаєшся в першу чергу, коли бачиш перепони на шляху, і в останню чергу, коли інших джерел вже не лишилося»
«Чим для тебе є надія?» – запитала я в знайомого.
«Це те, дякуючи чому ще живу…»
Дякуючи надії, зараз живе вся Україна. Надія, що все не дарма, що все покращиться, що зміниться не лише політика влади, але й свідомість, розум і душа народу. Надія, мабуть, є одним із тих рушіїв, що штовхають до змін, до дії… Дії з вірою, що все вийде і любов’ю до життя.«Ось лишаються оці три: Віра, Надія, Любов…»