Існує дивна порода жінок, які, ніби, не здатні коритися, які все життя присвячують боротьбі… Вони часто успішні, такі жінки, вони освічені та розумні, володіють мистецтвами музики, театру, кіно… Лише одне мистецтво ніяк не бажають осягати – мистецто жити.

У сучасному світі жінка вважає себе незалежною, вільною від усіх й усього, рівною з чоловіком. Ця емансипація, яка, на жаль, перетворилася у фемінізм, має свої наслідки, які не завжди є позитивними для жінки та суспільства вцілому. Це має суттєвий вплив на роль жінки у соціумі, починаючи від ролі доньки та дружини і закінчуючи даром материнства.

Що означає бути жінкою? І чи справді чоловік повинен «бути паном та господарем сім’ї»? А якщо це й так, то чому жіноцтво так вперто намагається протистояти сильній половині? Не знаю, чи варто звертатися до Біблії, аби пояснити елементарні зачатки та основи людства, адже, мабуть цей матеріал читатимуть не лише ревні віруючі… Але ким би Ви не були, атеїстом чи байдужим агностиком, вірним буддистом а чи мусульманином, відповідь на всі запитання про покликання жінки буде єдина – бути жінкою означає бути матір’ю.
«До первородного гріха чоловік і жінка були рівноправними. Те, що жінку створено з ребра чоловіка не означає, що перша була менш вартісна, ніж другий. Це підкреслення цілковитої єдності чоловіка і жінки. Дисгармонія сталася після первородного гріха. Це панування над жінкою вилилося у негативні наслідки, які ми можемо прослідкувати історично. Тому спротив жінки є цілком логічним. Але бути жінкою – це бути матір’ю, огорнути все любов’ю. Великим даром є народити дитину. Та не обов’язково материнство повинне бути фізичне. Важливо, щоб жінка усвідомлювала свою духовну місію матері. Бути жінкою завжди і скрізь: у суспільстві, в родині, у своєму житті. Для цього потрібно виховувати дівчинку з дитинства, через сім’ю. Яскравим прикладом є Тереза з Калькути, яку ми всі називаємо Матір’ю Терезою.» (От. Тарас Фітьо)
Прагнучи перебрати на себе обов‘язки та роботу чоловіка, жінка, навіть не усвідомлюючи того, відкидає своє жіноцтво, йде проти своєї природи, вона, зрештою, досягає поставленої мети – рівняється з чоловіком, ототожнюється з ним, перестає бути собою, стирає різницю, перетворюючи суспільство на одностатеве, а людство – на гермафродита. А в результаті опиняється над прірвою власних емоцій, страхів, принципів, втрачає рівновагу і не віднаходить себе у соціумі. Хіба така жінка буде щасливою? Поміркуйте самі, шановні читачки, чи, прагнучи порівняти себе з чоловіками, ви не прагнули хоч на мить бути слабшими за них? Чи ніколи вам не хотілося чоловічої підтримки, тепла, чи не бажали ви хоч раз впасти на чиїсь груди і плакати просто так, від нервового перенапруження? Чи ніколи не прагнули ви все кинути і віддатися під чиюсь опіку, як маленька дитина? Навіть найсильніша особистість, яка завжди вміла лише керувати, хоче хоча б раз покоритися, тому що їй це необхідно як жінці. Ось тут намагається вирватися на волю ваша жіночність, ваша слабкість та й ваша сила, любі жінки. Саме у таких моментах ви безсилі протистояти собі, тому що не завжди можна проконтролювати усе.
Вже так сталося, що ми живемо у споживацькому суспільстві. Єдина фраза, якою усе завжди пояснюють це – «я хочу». У такому світі жінці дуже важко зреалізувати себе як власне жінку. Ми прагнемо мати якісну освіту, потім – високооплачувану роботу, згодом варто подумати про власне житло, потім це житло хочеться розширити, потім, очевидно автомобіль і т.д. і т.п. Коли ж тут думати про сім’ю та ще й дітей? Це, по-перше, не модно, а по-друге, не вигідно. Для чого мені, освіченій особі, з дипломом та перспективами зв’язувати себе сімейними кайданами, де, окрім як в кулінарії, ніякого зростання не варто й чекати? Чи не знайомі думки? Таке чуємо на вулицях, у вузах, у громадському транспорті… Таке підтримується й схвалюється багатьма старшими людьми. Та саме через таке ми «маємо те, що маємо».
«Кожну свідомість формує певне інформаційне поле. Це суспільство, засоби масової інформації, зрештою, родина та друзі. Тепер став поширеним і модним погляд, що жінка є незалежною, емансипованою, нічим не гіршою за чоловіка, навіть кращою за нього. Приказка «чоловік – голова, а жінка – шия, куди шия поверне, туди дивитиметься голова» є абсурдною хоча б тому, що сигнали шиї все ж таки подає мозок, який знаходиться у голові. Ніхто не говорить про меншовартісність жінки. Розумово вона нічим не гірша за чоловіка, вона може і повинна реалізовувати себе у суспільстві. Але, прагнучи показати свою силу і розум, намагаючись конкурувати з чоловіком, жінка є поділена сама у собі і нещаслива. Рано чи пізно приходить час, коли, досягнувши всього бажаного, жінка все рівно залишається не задоволеною…» (акушер-гінеколог)
Жінка потребує любові. І цю любов вона хоче не лише отримувати, але й віддавати. Хіба можливість віддатися чоловікові та дитині не є найкращою та найприємнішою формою реалізувати себе як жінку? Ніхто не забирає у нас наших здібностей та способів реалізації. Ніхто не забороняє нам навчатися і працювати. Навіть навпаки! Справжній люблячий чоловік робитиме усе, щоб його дружина змогла реалізувати себе у суспільстві. Зрештою, це й для нього гордість. Скільки можна нарікати, що сім’я – це кайдани?! Отже, ви просто невмілий будівничий, якщо із можливості збудувати міцну, затишну фортецю, будуєте в’язницю. Адже саме ми, шановні жінки, відповідальні за своє щастя. Невже ви думаєте, що знайдете його у кар’єрі?
Важливим моментом для кожної особи є, звичайно, соціальний та матеріальний стани. Цілком зрозумілими є побоювання щодо свого майбутнього, а звідси – бажання «стати на ноги» перш, ніж думати про створення сім’ї. Але у нашій державі, якби це не прикро звучало, таким чином все життя піде лише на заробітки. Іншою суттєвою перепоною на шляху до одруження для жінки є її небажання підпорядковуватися комусь, окрім себе. Старий і немодний, хоча й поширений, міф про те, що жінка впорається зу всім сама перетворює ту ж жінку на сталеву леді-робота, який, нехтуючи своїми почуттями і бажаннями любити і бути любленими, все життя боряться з вітряками.
Я звертаюся до всіх, хто ще вважає, що розвиток суспільства і його щасливе буття можливе лише завдяки жінкам. Я звертаюся до тих, хто цілковито заперечує свій дар матері і намагається таким чином «бути сильною», я звертаюся до всіх жінок… Будьте мудрими. Ніколи одна людина не здатна впоратися із життям власноруч. Ніколи жодна жінка не буде повноцінною без чоловіка, як і чоловік не буде собою без жінки. Вони єдині. Вони йтимуть поряд своїми шляхами, але шлях їхній – один. Будьте мудрими, милі жінки. Навчайтеся, працюйте у своє задоволення, створюйте сім’ї і народжуйте дітей, любіть… Для чого нам думати про речі, якими повинні опікуватися чоловіки? Віддайте кожному своє…