Одного разу почула про себе таку фразу: «Ніколи ще відкрита книга не була такою таємничою». Не здивувалася, не зраділа, не засмутилася – усміхнулася у відповідь.
Ще згодом мене запитали: «Яка ж ти, коли справжня? Мені цікаво побачити тебе таку, якою ти є» – не образилася, не обурилася – усміхнулася у відповідь.
За деякий час мені сказали: «Ти так зараз говориш…всі твої жести, міміка…ні, я не кажу, що це не щиро, я вірю тобі…але…якось дивно це… ніби ти на сцені граєш роль», – не відчула нічого тоді…навіть не усміхнулася – просто заплющила очі. Read more